Офіційний веб-сайт
Пошук

 

   Мукачівщина запрошує!

 

  

        


 


 

На головну / Європейська інтеграція

Історія створення


Європейський Союз є результатом десятилітніх старань, спрямованих на інтеграцію Європи. Потреба побудови європейської спільноти з’явилась після закінчення Другої світової війни.

Створення понаддержавних структур повинно було сприяти  відбудові Європи і забезпечити мирне співіснування народів. Ідею створення «Сполучених Штатів Об’єднаної Європи» вперше висунув Вінстон Черчіль, виступаючи у 1946 р. з промовою у Цюріху. Впродовж майже п’ятдесяти років на реалізацією цієї ідеї працювало багато знаних політиків, яких часто називають «батьками-засновниками» ЄС. Об’єднання почало набирати інституційних форм з утворенням Європейської Спільноти: Європейської економічної Спільноти (ЄЕС), Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі та Європейської спільноти з атомної енергії (Євроатом).

 

Європейський Союз (ЄС, Європейська Унія, Європейська Співдружність) — союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р. після його ратифікації усіма сторонами.

 

Європейська Спільнота (організація-попередник Європейського Союзу) була створена на основі Римського договору, підписаного 25 березня 1957 року

Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Німеччиною та Францією.

Пізніше до Європейської Спільноти приєднались:

Великобританія, Ірландія і Данія  в  1973 році,
Греція в 1981 році,

Іспанія і Португалія в 1986 році.

Австрія, Фінляндія і Швеція в 1995 році.

1 травня 2004 року  повноправними членами Європейського Союзу стали Кіпр, Чехія, Естонія, Литва, Латвія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина.
1 січня 2007 року до Європейського Союзу увійшли Болгарія і Румунія.

 

Таким чином в Європейський союз входить 27 країн.

До Європейського Союзу також входять заморські території країн-членів.
Країнами, кандидатами на прийняття до Європейського Союзу, є Хорватія і Туреччина.

 

Переговори про приєднання до ЄС успішно завершила Норвегія, проте під час загальнонаціонального референдуму 27-28 листопада 1994 року 52,5% норвежців з тих, що взяли участь у референдумі, проголосували проти членства в Європейському Союзі.

 

14 червня 1985 року сімома європейськими державами (Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Португалія та Іспанія) була підписана Шенгенська угода — договір «Про відміну паспортного митного контролю між країнами Європейського союзу». Угода набула чинності 26 березня 1995 року.

Угоду було підписано в Шенгені, містечку в Люксембурзі, яке знаходиться поблизу точки сходження кордонів Люксембургy, Німеччини та Франції.

 

Список країн Шенгенської зони:

  1. Австрія (1.12.1997)
  2. Бельгія (26.03.1995)
  3. Угорщина (26.12.1997)
  4. Німеччина (26.03.1995) (без Бюзінген на Верхньому Рейні)
  5. Греція (26.03.2000)
  6. Данія (25.03.2001) (без Гренландії і Фарерських островів)
  7. Ісландія (25.03.2001)
  8. Іспанія (26.03.1995)
  9. Італія (26.10.1997) (без анклаву Лівіньйо)
  10. Латвія (21.12.2007)
  11. Литва (21.12.2007)
  12. Люксембург (26.03.1995)
  13. Мальта (21.12.2007)
  14. Нідерланди (26.03.1995)
  15. Норвегія (25.03.2001) (без Шпіцбергену і Ведмежого острову)
  16. Польща (27.12.2007)
  17. Португалія (26.03.1995)
  18. Словаччина (21.12.2007)
  19. Словенія (21.12.2007)
  20. Фінляндія (25.03.2001)
  21. Франція (26.03.1995)
  22. Чехія (21.12.2007)
  23. Швеція (25.03.2001)
  24. Швейцарія (12.12.2008)
  25. Естонія (21.12.2007)

Всього до Шенгенської зони входять 25 країн.

Не є членами Євросоюзу, але входять до Шенгенської зони Норвегія, Ісландія та Швейцарія.

Поза шенгенської угоди залишаються Великобританія, Ірландія, Болгарія і Румунія.