Офіційний веб-сайт
Пошук

 

   Мукачівщина запрошує!

 

  

        


 


 

На головну

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЦЕВИЙ ЦЕНТР З НАДАННЯ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ


Спадщина, які перші кроки слід зробити, як і з чого почати

В Закарпатській області останніми роками питання спадщини є актуальним, тому дана стаття відноситься до кожного жителя юрисдикції Мукачівського МЦ з надання БВПД, які проживають у віддалених населених пунктах району.

Для початку поясню саме розуміння поняття «Спадщина»

Основу регулювання відносин спадкування складають норми Цивільного кодексу України. Відповідно до них, спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відкриття спадщини відбувається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а у разі, якщо воно невідоме – місцезнаходження нерухомого майна, або його основної частини.

Що можна успадкувати?

По перше – успадкувати всі права і обов’язки, що належали померлій особі на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Що не можна успадкувати?

Тут ми розуміємо, що НЕ МОЖНА успадкувати права та обов’язки, які нерозривно пов’язані з  особою наприклад: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Вступ до права спадкування: з чого почати?

Перше, що треба зробити спадкоємцям, так це звернутися до нотаріуса, який буде вести справу про спадщину.Слід пам’ятати, відкривається спадкова справа тільки один раз і тільки в одного нотаріуса, тому краще заздалегідь узгоджувати вибір нотаріуса з іншими спадкоємцями. Ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса за місцем відкриття спадщини (як правило, за місцем проживання померлого – можуть бути районні нотаріуси або міські, наголошую, що немає різниці чи державний нотаріус чи приватний).

Документи для вступу в спадщину

Перед відвідуванням нотаріуса варто заздалегідь підготувати документи для відкриття спадкової справи:

  • паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків спадкоємця;
  • свідоцтво про смерть спадкодавця;
  • заповіт, якщо такий є;
  • якщо Ви вступаєте у спадок за Законом, візьміть документ, що підтверджує родинні відносини зі спадкодавцем: це може бути свідоцтво про народження або свідоцтво про укладення шлюбу і так далі;
  • також потрібна довідка з компетентних органів про те, хто проживав з померлим на день смерті (з сільської ради, а якщо місто, то з ЖЕКу ).

Це основні документи, які потрібні, щоб відкрити спадкову справу. При цьому також необхідно буде написати заяву про прийняття спадщини за законом чи за заповітом. Або написати іншу заяву, наприклад, про відмову від спадщини із зазначенням конкретної особи з кола спадкоємців, або без зазначення.

Важливо, щоб спадкоємець звернувся в строк  до 6 місяців з дня смерті померлого.

Якщо спадкоємець спадкує за Законом, то розглянемо черги спадкування:

4

 

Це основне, на що слід звернути увагу.

Якщо пропущений строк прийняття спадщини, то потрібно звертатися до суду.

Який порядок звернення до суду та перелік основних документів, щоб подати позовну заяву, якщо пропущений строк прийняття спадщини – буде висвітлено у наступній статті.

Більш детально з спадкових та інших правових питань звертайтеся за адресою:м. Мукачево, вул. Пушкіна, 30, моб.тел.: 095-831-15-74.

Начальник відділу правопросвітництва

 та взаємодії з суб’єктами надання БППД                    Мирослава Пилипчинець

 

 

Виправляємо помилки та неправильні записи у свідоцтвах через органи державної реєстрації актів цивільного стану

 

       Відповідно до Закону України „ Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, Сімейного кодексу України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України проводяться відповідними відділами.

Виникають випадки коли у свідоцтві записано неправильне прізвище, власне ім’я або по батькові, перекручені дані про батьків, неточно вказана дата народження чи   відсутні дані про місце народження дитини. У цих випадках необхідно звернутись до відділу ДРАЦС за місцем проживання для внесення відповідних змін, доповнень.

    Право подати заяву про внесення змін до актових записів цивільного стану мають:

-          особи, щодо яких складено актовий запис;

-          батьки неповнолітніх (малолітніх) дітей;

-          піклувальники неповнолітніх та опікуни малолітніх дітей;

-          опікуни недієздатних;

-          спадкоємці померлого.

Разом із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану необхідно подати такі документи:

-          паспорт,

-          свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;

-          інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті ( документи, які підтверджують правильність прізвища тощо).

     Факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах та інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом ДРАЦС шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

     На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін, доповнень до актового запису ( або декількох записів) цивільного стану або про відмову в цьому.

    У разі відмови у внесення змін до актового запису цивільного стану у висновку чітко вказуються причини такої відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

   Унесення змін до актових записів цивільного стану провадиться відділом ДРАЦС за місцем зберігання відповідного первинного актового запису. Після цього виписується нове свідоцтво про державну реєстрацію актів цивільного стану з штампом "Повторно", яке видається заявнику. Первинне свідоцтво, подане заявником для внесення змін, анулюється та знищується у встановленому порядку.

    За наявності спору між заінтересованими особами зміни в актових записах цивільного стану провадяться на підставі судового рішення.

   Унесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану не дозволяється за заявою представника за довіреністю.

    Заяви про внесення змін, поновлення та анулювання актових записів розглядаються у тримісячний строк з дня надходження заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС).

    За наявності поважних причин цей термін може продовжитись з письмового дозволу керівника відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції, але не більш як на три місяці.

 

 

 

Головний спеціаліст відділу правопросвітництва та взаємодії

з суб’єктами надання  безоплатної первинної правової

 допомоги  Мукачівського МЦ з  НВБПД

Олеся Меренич

29.09.2016р.

 

Форма заповіту та порядок його посвідчення

 

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років та здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Також, повну цивільну дієздатність набуває особа в разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття, особа, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, неповнолітня особа, яка записана батьком або матір’ю дитини, особа, яка досягла 16 років і отримала свідоцтво про право на заняття підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ст. 1247 Цивільного кодексу України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 ЦК України.

За загальним правилом, заповіт має бути підписаний заповідачем особисто. Але у випадках, коли останній не може підписати заповіт внаслідок хвороби або фізичної вади, за його дорученням і в його присутності дозволяється підписання заповіту іншою особою. Така особа не є представником заповідача, оскільки виконує суто технічну дію та  обов’язково у присутності  заповідача.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, що мають право вчиняти такі нотаріальні дії. До них відносяться посадові чи службові особи органу місцевого самоврядування, а також головний лікар, начальник госпіталю, ди­ректор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів, капітан судна, начальник експедиції, командир військової частини, з’єднання, установи або закладу, начальник місця позбавлення волі, начальник слідчого ізолятору. Вказані особи посвідчують відповідно заповіти щодо громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально – профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів; громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України; громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедиціях; військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово – лікувальних закладах; військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають у пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ і військово – навчальних закладів; осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, слідчому ізоляторі.

При посвідченні заповіту вищезазначеними службовими особами (крім посадових, службових осіб органів місцевого самоврядування), а також у разі посвідчення заповіту від імені особи, яка через фізичні вади не може сама прочитати заповіт, є обов’язковою присутність не менше двох свідків. В інших випадках посвідчення заповіту при свідках відбувається за бажанням заповідача.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Не можуть бути свідками: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про їх особи.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Можливий варіант, коли нотаріус на прохання особи записує заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Якщо особа, яка бажає укласти заповіт, за станом здоров’я не в змозі з’явитися до нотаріальної контори, вона має право запросити нотаріуса додому, де, з врахуванням вимог законодавства про нотаріат, буде посвідчено заповіт.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Наприклад, складання заповіту під впливом насильства з боку спадкоємця. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим запо­вітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізичні особи, які підписують заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

 

Головний спеціаліст відділу взаємодії з суб’єктами надання первинної правової

допомоги Мукачівського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги О.Меренич