День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності та Свободи України.

Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібрані було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.

Саме задля відзначення цього величного історичного дійства на базі Верхньокоропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відбулись урочисті заходи. На святкування були запрошені голова Мукачівської районної ради Іван Петрович Михайло, заступник голови Мукачівської райдержадміністрації Оксана Золтанівна Біров, керівники структурних підрозділів, відділів, управлінь РДА, представники громадських організацій, колектив школи, почесними гостями свята були голови сільських та селищних рад району різних каденцій.

В заходах прийняв участь Богів Олександр Ярославович, кандидат історичних наук, заступник декана факультету туризму УжНУ, який познайомив присутніх із історичними аспектами цієї події у доповіді «День Соборності як символ українського державотворення». Ідея виступу Олександра Ярославовича полягала в усвідомленні соборності, громадської позиції та громадянина в цілому.

Більш детально про події, що відбувались в Карпатській Україні розповів Кінч Федір Васильович, відповідальний секретар Мукачівської районної організації ветеранів України.

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Свідченням доленосних подій тих далеких днів є документи, які трепетно зберігаються у архівних фондах України. Районний архівним відділом було представлено документальну спадщину – копії цінних історичних документів ЗУНР та УНР, які розкривають процес підготовки та підписання Акту Злуки Західноукраїнських та Наддніпрянських земель України.

Ці вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

”Сьогодні, український народ святкує День Соборності та Свободи України. Цей день є ще одним нагадуванням, що ми – єдина держава, єдиний народ! Це величезне свято є знаменним символом національно – об’єднавчих та державотворчих процесів, уособленням територіальної цілісності держави, духовної єдності багатьох поколінь інших співвітчизників, які протягом століть, гідно долаючи випробування та перешкоди, створювали та єднали країну. Нехай це свято стане духовним дороговказом до національної єдності, суспільного миру, злагоди та взаєморозуміння.“ - відмітила Оксана Біров.

”Про патріотизм українців доволі говорити, адже про це сказано дуже багато. Сьогодні також всі говорять про свою любов до України. Скажу лише одне, що патріотизм не вимірюється словами, він у вчинках на благо України і її народу,“- наголосив  Іван Петрович. Він підкреслив, що впродовж віків ми не мали власної державності і основною причиною цього була відсутність національної єдності. Адже спільними зусиллями легше домагатися мети“.

На закінчення свята подяками були нагороджені голови сільських та селищних рад, які в період 90-х років стояли у витоків створення молодої Української Держави.

Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. Свідченням того стали січневі події 1939 року у Карпатській Україні - перше офіційне святкування свята Соборності, а також січневі події 1990 року, коли крізь трухляві ідеологічні лещата агонізуючого режиму ця пам'ять вибухнула енергією інтелігенції і виструнчилась живим людським ланцюгом, єднаючи Київ і Львів, Схід і Захід України.