Прагнучи достойно заробляти собі на життя, українці нерідко стають жертвами торговців людьми. Україна – разом з такими країнами, як Таїланд, Китай, Нігерія, Албанія, Болгарія та Молдова – зараховується до основних постачальників так званих трудових рабів. Транзитними країнами – тобто державами, через які перенаправляють трудових рабів до країн призначення, – вважаються Мексика та Ізраїль; а от до країн призначень відносять більшість держав Західної Європи, Індію, Японію та Сполучені Штати Америки. Однак остання статистика показує, що Україна поступово починає ставати країною-призначення для торговців людьми. Найбільше наших співвітчизників перебувало в трудовому рабстві на території Росії. За останні дванадцять років 39% усіх українців, які стали жертвами трудового рабства, потрапили в халепу саме там. Довший час другою країною в цьому сумнозвісному списку була Туреччина, однак останнім часом її місце зайняла Польща. Так, згідно з даними МОМ, у Польщі було 14% з усіх постраждалих від трудового рабства, а в Туреччині – 13%. У самій же Україні нараховується 6% тих, хто постраждав від торгівлі людьми. А відповідно до оприлюднених даних МОМ за 2012 рік, близько 65% українців, які постраждали від рабства, експлуатувались у Росії, у країнах ЄС та Заходу таких людей було близько 18%, а в Україні – 17%.
Довгий час основною формою трудової експлуатації було сексуальне рабство. До нього, як правило, потрапляли молоді жінки віком від 19 до 25 років. Майбутні жертви з повною довірою ставились до різноманітних оголошень, які стосувались роботи за кордоном, працевлаштування нянею, фотомоделлю і т.п., не перевіряючи інформації про майбутнього «роботодавця». Віддавши свій паспорт «роботодавцю» та потрапивши в середовище залякування, молоді жінки по кілька місяців, а часом і років не могли вирватись з павутиння рабства. Часто в сексуальне рабство жінки потрапляли також «завдяки» шлюбним агентствам та агентствам знайомств. Як зазначають експерти, усіх жертв сексуального рабства визначає спільна риса – довірливість.
В останні роки все більше українців потрапляє вже не в сексуальне, а в трудове рабство. Також з кожним роком зростає кількість чоловіків, які стають жертвами работоргівлі. Під приводом набору чоловіків на роботу закордоном на будівельні, ремонтні, збиральні праці, трудові агентства продають наших співвітчизників у звичайну трудову кабалу. Найчастіше такі ситуації трапляються в Росії. Основний механізм «закріпачення» – відбирання документів та накидання боргу (наприклад за те, що необережно розлив фарбу, розбив вікно, зіпсував прилад і т.п.). Переважно така рабська праця дуже низько оплачується та є досить важкою. Часто рабську працю використовують у сільськогосподарських роботах, на виробництвах та в будівництві.
Для того, щоб не стати жертвою трудового рабства, треба пам’ятати про кілька основних моментів: завжди дуже детально перевіряйте дані про майбутнього роботодавця (в умовах сьогодення всю необхідну інформацію можна дізнатися за допомогою Інтернету); за жодних обставин не віддавайте свого паспорта – бо всі дані з паспорта роботодавець може отримати у вигляді копії документу; уважно читайте договір, який підписуєте з роботодавцем і завжди пам’ятайте, що у Вас має бути один екземпляр цього договору. Ніколи не варто одразу довіряти незнайомцям, тим більше тоді, коли вони обіцяють мало не «золоті гори». Якщо пропонують аж занадто привабливі умови праці та високу зарплатню, дуже ретельно перевіряйте інформацію: не варто одразу спокушатись на таку пропозицію, адже саме за ними й приховується трудове рабство, яке в реальності не має нічого спільно з пропонованими вигодами. Слід пам’ятати, що при запрошенні на роботу закордон Вам мають відкрити робочу візу, а не туристичну. Якщо ж Вам оформляють туристичну візу, при цьому обіцяючи легальне працевлаштування за кордоном, будьте обережні, оскільки це також є однією з пасток до трудового рабства. Якщо все ж така ситуація сталася, намагайтесь подолати свій страх і знайти можливість звернутись до першого найближчого відділку поліції, загалом намагайтесь про це повідомити якомога більше людей. Тільки завдяки уважності, пильності та повноті інформації Ви зможете уникнути трудового рабства.
З метою попередження торгівлі людьми, підвищення рівня обізнаності населення, боротьби із злочинністю, притягнення причетних до відповідальності та надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми прийнято Закон України «Про протидію торгівлі людьми». Нормативний акт передбачає впровадження механізму взаємодії суб’єктів у сфері протидії торгівлі людьми, боротьбу з торгівлею людьми, надання допомоги та захисту особам, які постраждали та процедуру встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Спрямовує і координує роботу суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми Кабінет Міністрів України. Місцеві державні адміністрації забезпечують проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг постраждалим, організовують інформаційні кампанії, консультування, співпрацюють з громадськими організаціями, вживають заходи по обізнаності серед батьків та опікунів, щодо протидії торгівлі дітьми та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах, беруть участь у роботі щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та забезпечують впровадження та функціонування Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми. Порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми регулює Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №417, Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми проводиться згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 № 660.
Для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, необхідно звернутися в управління соціального захисту населення райдержадміністрації, яке визначено розпорядженням голови райдержадміністрації відповідальним за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Остання зміна сторінки: 18-10-2018 14:19