«17 червня - Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами»

«17 червня - Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами»

30 січня 1995 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 17 червня Всесвітнім днем боротьби з опустелюванням та посухою (World Day to Combat Desertification and Drought). Дата цього Всесвітнього дня була обрана в зв’язку з річницею прийняття Конвенції у боротьбі з опустелюванням. Державам пропонувалося присвячувати Всесвітній день підвищенню інформованості про необхідність міжнародної співпраці в боротьбі з опустелюванням і наслідками посухи та про хід здійснення Конвенції по боротьбі з опустелюванням.

Генеральна асамблея ООН резолюцією від 19.12.2007 № 62/195 проголосила Декаду ООН щодо пустель та опустелювання (2010-2020 роки), резолюцією від 20.12.2013 № 68/232 – 2015 рік Міжнародним роком ґрунтів. У рамках Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, стороною якої є Україна (Закон України від 04.07.2002 № 61-ІУ), опустелювання розглядається як деградація земель під впливом будь-яких природних та антропогенних чинників. Цією Стратегією визначено такі стратегічні цілі впровадження Конвенції:

 - покращити умови життя населення, яке страждає через деградацію земель;

 - покращити стан деградованих екосистем;

 - досягти глобальних вигод завдяки впровадженню Конвенції;

 - мобілізувати необхідні ресурси (фінансові, технічні, технологічні) для підтримки впровадження Конвенції.

21 грудня 2010 р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», яким у тому числі передбачені питання боротьби з деградацією земель та досягнення цілей екологічно збалансованого землекористування. На виконання цього Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р було затверджено Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011 – 2015 роки.

Серед практичних завдань у галузі охорони земель, регламентованих Національним планом дій:

·   запровадження заходів з консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель, рекультивації порушених земель;

·   виконання робіт з реабілітації територій, забруднених унаслідок військової діяльності;

·   удосконалення методів управління агроландшафтами;

·   зниження рівня забруднення і засмічення ґрунтів шляхом стимулювання землевласників та землекористувачів до провадження екологічно збалансованої діяльності та інше.

 Реалізація вищенаведених завдань та заходів поряд з розбудовою екомережі та розвитком природно-заповідної справи, належним виконанням існуючих галузевих державних цільових програм у галузі водного, лісового господарства тощо, мають стати основними напрямами діяльності щодо покращення ситуації у сфері охорони довкілля, невиснажливого використання і охорони земель та інших природних ресурсів.

Опустелювання – це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. Воно загрожує здоров’ю та джерелам засобів для співіснування більше 1 млрд. людей. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції. 75% причин опустелювання в світі складає людська діяльність.

Проблема деградації земель в Україні є актуальною та гострою Це і загальне зниження родючості ґрунтів через ерозію (57,5% земель країни), засолення та осолонцювання (6,5% земель країни), підкислення (17,7% земель країни); забруднення (20% земель країни) та підтоплення значних територій (12% земель країни) та ін.

    За даними наукових досліджень, сучасний стан земельних ресурсів і ґрунтового покриву свідчить про агроекологічну незбалансованість структури земельних угідь. У зв'язку з таким станом ґрунтів виникла необхідність вжиття відповідних заходів, одним з яких є еколого-ландшафтна спрямованість землеустрою і системи землеробства, яка передбачає ряд напрямків:

- виведення деградованих земель зі складу ріллі;

- залуження деградованих земель;

- створення захисних лісових насаджень;

- формування ґрунтозахисної структури агроландшафтів (захисні лісонасадження, гідротехнічні споруди, залуження).

Земля є основним невичерпним та поновлюваним, за умови її дбайливого використання, джерелом благополуччя народу і компонентом біосфери.

Проблема охорони ґрунтів від негативних процесів стає все більш актуальною. Одним з пріоритетних напрямків в охороні ґрунтів від ерозії та деградації є формування національної екомережі, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування і відновлення довкілля та збереження ландшафтного біорізноманіття.

Ліси є «легенями» нашої планети, значне збільшення лісів - це і є головний інструмент у боротьбі з опустелюванням. Лісові землі в області займають майже 53 %, а ліси - близько половини всієї території Закарпаття. Карпатська гірська система розташована в центрі Європи і є впливовим кліматорегулюючим фактором континенту. Ліси Закарпатської області розташовані на різних висотних зонах. Від Притисянської низовини (105-150 м над рівнем моря) ліси в області поширені до полонин (1200-1700 м). Враховуючи особливу екологічну специфіку Закарпатського регіону, майже 160 тис. гектарів (близько 25%) відноситься до лісів природоохоронного призначення. Серед них внаслідок важкодоступності збереглись значні ділянки первозданних лісів або пралісів.

Проведення єдиної політики щодо раціонального використання та охорони земель, координація діяльності відомств, підприємств, установ та організацій з питань охорони земель, принципова позиція в питаннях збереження земель природно-заповідного фонду, земель лісового фонду, земель водного фонду та інших земель природоохоронного призначення, які мають відношення до формування екомережі дозволить вживати дієві заходи щодо забезпечення збереження та невиснажливого використання земель.

У зв'язку із зазначеним, просимо усі зацікавлені організації організувати проведення інформаційних заходів з питань охорони земель (прес-конференції,виступи та публікації у засобах масової інформації, тощо), приурочених до Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням та посухами.