220 років від дня народження Олександра Духновича

220 років від дня народження Олександра Духновича – закарпатського греко-католицького священника, письменника, педагога, поета та культурного діяча. 

Він автор багатьох віршованих творів та двох п'єс «Добродетель превышает богатство», «Головний тарабанщик». Свої статті й вірші друкував у «Зорі Галицькій» (Львів), «Віснику» (Відень), «Церковній газеті» (Будапешт), «Слові» (Львів). Все, що написав народною мовою, є найкращим з його спадщини (поезії «Вручаніє», «Піснь простонародна», «Голос радості», «Піснь земледільця весною», «Мирослав у Будині», «Жизнь русина», «Послідняя моя піснь», твори для дітей — «О ділах шкільських», «О спровованню дітей в школі», «Жаба», «Муха» та інші). У більшості поетичних творів використовував характерний для української поезії XIX ст. коломийковий вірш. Народна мова (лемківський говір) переважає також у його п'єсах.

Духнович писав власною макаронічною мовою, яку називав «язичієм», досить своєрідною з точки зору сучасного українця, оскільки вона фактично увібрала в себе елементи російської, церковнослов'янської та закарпатських діалектів української й, отже була чимось на зразок суржику, що є цілком нормальним у контексті тої ситуації, що відбувалася в регіоні в ті часи за відсутності у нашого народу власної державності. 

Своєю чергою письменник свідомо вважав русинів Закарпаття «єдним тілом» з русинами (українцями) Галичини й «Поділля» (Наддніпрянщини); ця ідея виразно простежується в його поезіях «Голос радості», «Поздравленіє» тощо, статті «Состояніє русинів в Угорщині» (1849).