18 березня 2022 року – день, коли Маріуполь вже був охоплений вогнем, але його серце продовжувало битися. Це був день, коли розпочалася одна з найтрагічніших і водночас найгероїчніших сторінок сучасної української історії – оборона «Азовсталі».
Маріуполь горів. російська армія нещадно знищувала місто, застосовуючи авіацію, артилерію та ракети, зрівнюючи з землею будинки, лікарні, школи.
Під ударами і обстрілами загинули тисячі мирних мешканців, багато хто був похований під завалами будинків.
Оборона міста Маріуполь тривала більш ніж 80 днів.
Завод «Азовсталь» став останнім бастіоном спротиву, де бійці полку «Азов», морські піхотинці, нацгвардійці, прикордонники та поліціянти тримали оборону.
60 днів пекла. Без води, їжі, медикаментів, під безперервними бомбардуваннями вони боролися. Разом із ними – цивільні, які ховалися в бункерах, ділили останній шматок хліба і сподівалися вижити.
Світ бачив їхні очі – виснажені, але нескорені. Поранені, які, навіть втрачаючи кінцівки, просили повернути їх у бій. Вони не благали про пощаду. Вони благали про зброю.
- "Дайте нам зброю - дайте нам шанс!"
- "Нас можна вбити. Але перемогти – ніколи".
16 травня, за наказом командування, оборона закінчилася. Це був не розгром – це був наказ зберегти життя. Вони вийшли з підземель заводу "Азовсталі" не переможеними, а безсмертними.
- "Якщо є пекло на землі, то воно тут, у Маріуполі" - воїн полку "Азов".
- "Ми воювали до кінця, як і було наказано. Ми зробили все можливе і неможливе"
– командир гарнізону.
Більшість з них досі перебуває в російському полоні!
Їхній подвиг – це наш біль, наша гордість і наш обов’язок пам’ятати! Продовжувати боротьбу за своїх людей, за рідну країну!
Азовсталь – символ мужності, честі й непохитної віри. Символ незламності, який надихає світ.
Фото: Дмитро Козацький
BBC News Ukrainian
Остання зміна сторінки: 18-03-2025 15:12