Боротьба українців за свою незалежність і соборність яскраво простежується за біографіями її натхненників і очільників, серед яких особливо дієвою і жертовною є постать Августина Івановича Волошина (17.03. 1874–11.07. 1945) – великого сина українського народу, священика, просвітнього діяча, редактора ужгородської «Науки» (згодом «Свободи»), релігійного місячника «Благовістник», дитячих журналів «Наш Рідний Край», «Берегівський Пластун», газет «Русин», «Руська Нива», впорядника шкільних підручників, педагога, науковця, психолога, дипломата, громадського і політичного діяча, Президента Карпатської України. За його безпосередньої участі відбулася феноменальна подія – проголошення Карпатської України як самостійної української держави посеред недоброзичливих в той час европейських держав і за несприятливих зовнішньополітичних обставин.
Закарпатські українці протягом багатьох століть були відірвані від України, зазнавали тяжкого соціально і національно гноблення, відчували нещадну асиміляцію з боку панівних націй. Але їх прагнення до свободи і об’єднання з великим українським народом залишалися головною метою. У короткий історичний час українці Закарпаття успішно використали державотворчу можливість, що свідчить про їх зрілість у політичному і духовному розумінні. Августин Волошин серед безлічі своїх талантів у той відповідальний час вибрав талант вірного сина свого народу: «Наші національні вороги хай знають, що ми, український народ на Підкарпатті, є рідні сини великого українського народу, і своїй нації будемо завжди вірно служити, радіти її успіхами, здобутками і вболівати над кривдами, їй спричиненими»
Народився Августин Волошин 17 березня 1874 р. в с. Келичин, Мармарощина (Хустський район, Закарпатська область) у родині греко-католицького священика. Закінчив з відзнакою Ужгородську гімназію в 1892 р., вивчав богослів’я у Теологічному ліцеї в Ужгороді і в Пожоні. У 1892–1896 рр. навчався в Будапештському університеті. 1897 р. одружився з Іриною Петрик, був висвячений на священика та отримав призначення в Ужгороді-Цегольні, де й служив до 1900 р. У той самий час навчався приватно у Високій педагогічній школі в Будапешті і здобув диплом професора міських шкіл з математики-фізики. 1900 р. призначений професором в Греко-католицькій учительській семінарії, а від 1917 р. – директором цієї ж гімназії. На цій посаді працював до жовтня 1938 р. Упродовж 1929–1935 рр. був послом від Християнсько-Народної Партії в парламенті Чехо-Словацької Республіки (ЧСР). Займав посаду державного секретаря здоров’я за першої влади Карпатської України до жовтня 1938 р. У 1938/39 роках А. Волошин – прем’єр-міністр Карпатської України. 12 лютого вибраний за посла до Сойму Карпатської України, а 15 березня 1939 р. – Президентом Карпато-Української Республіки. У 1939 р. Папа Пій ХІІ, для відзначення його праці і заслуг для Церкви і Народу, іменував Президента о. А. Волошина папським прелатом. 11 липня 1945 р. Президент А. Волошин помер у московській Лефортівській тюрмі.
Діяльність А. Волошина припала на буремні роки першої половини ХХ ст., коли руйнувалися імперії і на їх руїнах відроджувалися держави, а серед них і Україна боролася за свою незалежність і соборність. Отець Августин не міг стояти осторонь цієї боротьби. Усвідомлюючи важливість історичного моменту, необхідність спрямування у правильному напрямку пробудженої національної свідомості, почуття єдності українського народу Закарпаття, він очолив рух за відродження Карпатської України, яка століттями перебувала у неволі, а її народ свої погляди і надії спрямовував до Києва й прагнув об’єднання з Україною.
Остання зміна сторінки: 04-12-2024 15:34