Проте, в районі чимало господарств, які збирають досить низькі врожаї озимих зернових культур, намолочуючи нижче 20 центнерів зерна з одного гектара. Причин низької врожайності є чимало, та основною складовою вирощеного врожаю є родючість ґрунту і запас в ньому поживних речовин та гумусу. Адже земля – це основний засіб сільськогосподарського виробництва, як джерело продуктів харчування населення. Займаючись сільським господарством людина відчужує з поля вирощену продукцію, разом з якою з ґрунту виноситься значна частина органічних та мінеральних речовин. Ці втрати негативно позначаються на всіх ґрунтових режимах – поживному, водному, повітряному, тепловому. При цьому погіршуються умови вирощування рослин, що в свою чергу негативно відбивається на врожайність.
Аналіз стану ґрунтів Мукачівського району за сорок років спостережень, які проводить Закарпатський проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції, свідчить про постійне зменшення в ґрунтах гумусу, речовини, яка є основним показником родючості землі, тобто її спроможності забезпечувати врожай.
Гумус зменшується внаслідок виносу органічних речовин з урожаєм та згорання її під час механізованого обробітку. Цьому також сприяє зменшення норм застосовуваних органічних і мінеральних добрив, яких не вистачає для формування врожаю, що призводить до стійкого і дефіцитного балансу гумусу та інших поживних речовин, які забезпечують ріст і розвиток рослин. Так, на сьогодні, середній показник вмісту гумусу в районі складає 2,19%. За п’ять років цей показник знизився на 0,05%, а це не так і мало, якщо перерахувати то отримаємо, що за п’ять років гумус знизився на 1400 кілограмів на кожному гектарі орної площі. Поповнення запасів органічної речовини відбувається, в основному за рахунок внесення органічних добрив. Та, на жаль, скорочення поголів’я худоби в районі різко зменшило виробництво в господарствах всіх форм власності.
Забезпечити інтенсивне використання орних земель необхідно шляхом концентрації енергії на них.
Науковці доводять, що найефективнішим виявилося використання подрібненої соломи в полі. Солома і стебла кукурудзи в два-три рази за ефективністю перевищують внесення гною. Наприклад, три-чотири тонни соломи рівнозначні дев’яти тонам гною, січка кормових буряків залишена в полі формує приріст урожайності ячменю 8-9,0 ц/га.
Радимо землеробам знаходити правильне рішення і дбати про землю, яка нас кормить.
Остання зміна сторінки: 18-10-2018 14:19