Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дана акція символічно наголошує на цьому зв’язку:
25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини. У цей шістнадцятиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом, 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, 5 грудня – Міжнародний день волонтера, 6 грудня – річниця інциденту в Монреалі.
Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.
Основні завдання акції “16 днів проти насильства”:
- привернути увагу громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання домашнього насильства;
- активізувати партнерський рух громадських організацій та державних органів щодо попередження насильства та захисту прав жінок в Україні;
- сприяти утвердженню ненасильницької ідеології в територіальних громадах та в українському суспільстві в цілому.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який вступив у силу 07.01.2018 року дає таке визначення:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Виділяють чотири форми насильства: економічне, психологічне, фізичне та сексуальне. Відповідно до наслідків, які настали для постраждалої особи, дії домашнього насильства будуть кваліфікуватися за Кодексом України про адміністративні правопорушення або тією чи іншою статтею Кримінального кодексу України.
Національна практика отримала чотири спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству: терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття кривдника на профілактичний облік правоохоронними органами, проведення з ним профілактичної роботи та направлення кривдника на проходження програми для кривдників згідно рішення суду.
Адміністративна відповідальність передбачає штраф від 170 грн. до 340 грн. або громадські роботи від тридцяти до сорока годин або адміністративний арешт на строк до 7 діб.
Згідно Кримінального кодексу домашнє насильство карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Домашнє насильство є однією з найбільш гострих і розповсюджених соціальних проблем, яка набула світового масштабу. Але в Україні від насильства в сім’ї особи страждають більше, ніж можна собі уявити. На думку експертів, загальна кількість злочинів і адміністративних правопорушень, пов’язаних з насильством у сім’ї, є більшою, ніж усі інші злочини взагалі. У 90% випадків скоєння насильства – це насильство чоловіків щодо жінок. Фізичному домашньому насильству в Україні піддаються понад 1,8 млн. жінок, торік унаслідок нього загинуло близько 600 українських жінок. Лише 10 % повідомлень про насильство в сім`ї доходить до правоохоронних органів.
Ріст офіційно зафіксованих випадків домашнього насильства відбувається і серед родин Мукачівського району, який протягом останніх 5-ти років виглядає наступним чином:
2014 рік – 93 звернення, з них від жінок – 80, від чоловіків –12, від неповнолітніх дітей – 1,
2015 рік – 128 звернень, з них від жінок – 102, від чоловіків – 25, від неповнолітніх дітей – 1,
2016 рік - 200 звернень, з них від жінок – 184, від чоловіків –14, від неповнолітніх дітей – 1,
2017 рік (10 місяців) – 242 звернення, з них від жінок – 199, від чоловіків – 39, від неповнолітніх дітей – 4.
2018 рік – 245 звернень, з них від жінок – 215, від чоловіків – 27, від неповнолітніх дітей – 3.
2019 рік (10місяців) -191 звернення, із них - від жінок – 173, від чоловіків – 16, від неповнолітніх дітей – 2.
Однак, офіційна статистика не відображає весь масштаб реальної ситуації, оскільки не всі потерпілі звертаються за допомогою. Наскільки ця проблема є прихованою і залишається в сім’ї, спрогнозувати не можна. Насильство ніколи не вирішить проблеми, тому і потрібне об’єднання спільних зусиль соціальних служб, органів місцевого самоврядування, активу громади, духовенства, щоб довести до громадськості розуміння та можливість виходу з будь-якої конфліктної ситуації мирним шляхом. Будьмо терпимі один до одного, проявляймо повагу один до одного, цінуймо сімейні традиції, підтримуймо один одного.
Остання зміна сторінки: 21-11-2019 14:46