Будинок культури села Великі Лучки сьогодні, 19 липня, став своєрідною літературною студією, до якої приїхали письменники, зокрема, Василь Густі, Олександра Ігнатович, Олександр Гаврош, сучасники, рідні видатного літератора й громадського діяча Юрія Керекеша. Були присутніми на зустрічі й односельчани, голова села Ярослав Чоп, учні Юрія Юрійовича. Участь у мистецькому заході взяв і голова Мукачівської РДА Сергій Гайдай.
Виставковий стенд з книгами автора, на сцені – відтворений робочий кабінет письменника у супроводі спогадів, розповідей про закарпатського митця слова, - все це створило невимушену, по домашньому щиру атмосферу, яка за нетривалий час передала все непросте життя Юрія Керекеша.
Перед учасниками заходу виступила донька Юрія Юрійовича – Ольга Керекеш, яка зачитала перший розділ майбутньої книги спогадів про батька. Учасники заходу стали першими читачами рядків майбутньої книги.
Перший розділ книги спогадів доньки митця присвячений подружжю Керекешів, які пройшли разом складний життєвий шлях та прожили у шлюбі 61 рік.
Дружина Юрія Керекеша мала за плечима гіркий досвід воєнного лихоліття, голоду, евакуації, переслідувань з боку вже нової радянської влади.
Мати стала для батька своєрідним адаптером до життя у радянських реаліях, - згадує Ольга Керекеш.
Важким ударом для письменника стало розкуркулення його родини – матері, яка після смерті батька залишилася з немовлям та ще сімома неповнолітніми дітьми на руках. Так, під час заробітків у шахтах Америки, куди всією родиною виїжджали Керекеші, батько Юрія заробив кошти, за які побудував двоповерховий будинок, частину якого здавав у оренду, щоб родина мала на прожиток, адже відчував, що не проживе довго після виснажливої роботи, що підірвала його здоров’я.
Єдиний на той час двоповерховий будинок у селі «різав» око радянській владі, то ж перший поверх відібрали і мати з дітьми залишилися без засобів для існування.
За позицію незгідності Юрій Керекеш також відчув на собі «караючу» руку – його неодноразово звільняли з роботи, позбавляли права вчителювати, займатися літературною діяльністю.
Але попри все Юрій Керекеш не втрачав оптимізму, працював на літературній ниві, заснував літературні студії при всіх редакціях районних газет, надавав їм організаційну допомогу
Багато слів вдячності звучало сьогодні в адрес письменника, який прославив перш за все рідне село.
Виступаючи перед присутніми очільник Мукачівщини Сергій Гайдай зазначив, що такі особистості, як Юрій Керекеш – є творцями культурної історії села та прикладом для прийдешніх поколінь.
А голова села В. Лучки Ярослав Чоп висловив переконання, що село ще подарує Закарпаттю й Україні молодих керекешів, рубішів (Федір Рубіш – історик, етнознавець, досліджував історію села В.Лучки), адже серед молоді – багато творчих, талановитих дітей, які мають у кого вчитися.
Про свого літературного наставника та вчителя Юрія Керекеша згадували і його вдячні учні, зокрема, Олександр Гаврош – журналіст, письменник, член Закарпатської спілки письменників.
«Найкраща пам'ять про письменника, це – щоб вийшли друком всі його твори, - зазначає Олександр Гаврош. – Письменник живе доти, поки читають його книги, то ж давайте зробимо все для того, щоб Юрій Керекеш жив серед нас якнайдовше.»
У планах, які Закарпатська спілка письменників разом з рідними Юрія Керекеша, буде реалізовувати – це видання книги – спогадів, яка відкриє нам багато невідомих фактів про нелегке життя митця слова, а також видання його творів.
Творча спадщина письменника складається з прозових та поетичних творів, побачили світ і п’єси митця.
Окремими виданнями вийшли у світ збірки оповідань «Парубкова дочка» (1958), «Заради сина» (1963), «Оповідання з Верховини» (1965), книжка для дітей молодшого віку «Горішки» (1960), повість «Христина» (1967), повість та оповідання «Незвичайна любов» (1972), роман «Блукання в порожнечі» (1981). А художньо-документальні оповіді про рідне село В. Лучки «Зустрічі без прощань» (1987) – стали настільною книгою у багатьох родинах.
Автор п’єс «Два кольори» (1981) та «Медовий місяць» (1986).
Одно з його учениць – вчителька української мови та літератури зачитувала рядочки з листів Юрія Юрійовича, де він зазначив, що згодився на переклад роману за мізерний гонорар, за який придбає літературу та журнали для сільських бібліотек.
Так, з під-пера Юрія Керекеша вийшли переклади поетичних та прозових творів з угорської, чеської та словацької мов. Окремими виданнями вийшли переклади оповідань угорського письменника-класика Ж.Моріца «Важкий гріш» (1968), публіцистичний нарис М.Ротмана «Павло Ференцович Терек» (1973), роман І. Галла «Сонцелюб» (1983), роман Д. Морваї «Село під полонинами» (2002).
Ю.Керекеш – автор багатьох нарисів, статей, рецензій та передмов до книг молодих письменників. Окремим виданням у перекладі на російську мову вийшла повість Ю.Керекеша «Христина» (1970). Чимало оповідань, окрім російської, перекладалися на болгарську, словацьку, угорську, молдавську, комі, осетинську та інші мови. Нагороджений орденом «За заслуги» третього ступеня (2002). Член Спілки письменників України з 1960 р.
Відповідаючи на запитання журналістів одного з регіональних телеканалів, керівник Мукачівського району Сергій Гайдай підкреслив, що підтримує проведення та відвідує всі заходи, які проводяться у мережі культурних установ району:
«Збереження та відтворення культурної спадщини - це дуже важлива частина життя Мукачівщини. Навіть у двосторонніх взаєминах з угорським містом – побратимом Дьондьош культурна співпраця – є невід’ємною частиною двостороннього діалогу, - каже Сергій Володимирович. - Окремі європейські країни у своїй надмірній урбанізації втрачають культурну спадщину, ми ж маємо чудові колективи, які зберігають, відтворюють та примножують культурну спадщину.»
Літературні вечори, які вшановують пам'ять митців слова – це одна з форм збереження історії та мистецької спадщини Мкачівщини.
Остання зміна сторінки: 18-10-2018 14:15